Запалим свічку,хай зігріє душі

Усіх кого забрав голодомор.

Це було страшно!як настала

тиша,

Усюди панував смертельний

тон.

Червоний кат,забрав все до

зернини,

Ні крик людей,ні плач дітей не

зупиняв.

І пухнучи від голоду вмирали,

А кат мов навіжений реготав.

О Боже!скільки мусим ще

терпіти!?

Чому лиха година землю

вкрила!?

Повита в чорні хмари Україна,

Страшна біда,і горе нас

накрило.

А смерть ішла,не маючи жалю,

Голодна смерть!що може буть

страшніше,

Дивитись на застигнувшу

сльозу,

В очах дітей,вмираючих так

тихо.

Смертельний холод,смак

голодомору,

Мільйони мертвих українців по

ровах,

Мільйони сиріт,є приречені

вмирати,

О Боже!що то був тоді за жах!?

А ви сьогодні кажете,не

правда!

Скажіть це дітям,що від голоду

вмирали!

Хай будуть прокляті кати мого

народу!!!

Що у дітей останнє зернятко

забрали.

Засвітим свічку,хай зігріє душі,

Усіх кого забрав голодомор.

Нехай покояться у мирі,всі хто

мучивсь.

Ми пам'ятаєм...

Ігор Волощук