Чужих країв ніколи я не бачив,

Принад не знаю їхніх і окрас,

Та вірю серцем щирим і гарячим:

Нема землі такої як у нас.

В. Симоненко

Такими словами розпочалась відкрита виховна година «Найзаповітніша дума на землі - дума про хліб» у Острівській ЗОШ І-ІІ ступенів. Учні 2 класу (класовод Німчук В.В): Качан М. ,Кочубей Х., Новосад М., Новосад Ю . та Ходорчук Н. пояснювали та доводили присутнім значення хліба в житті кожної людини, вчили цінувати кожну крихту, кожний окраєць хліба. Вчителька розповіла, що наші предки вважали, що землеробством люди почали займатись ще від часів, коли Бог вигнав із раю Адама і Єву. Вони 7 днів голосили навпроти райських воріт, припавши до землі. Бог послав ангела сказати їм, щоб взяли землі, змоченої їх слізьми і посіяли її. Там, де посіяв Адам, виросла пшениця, де посіяла Єва - коноплі. Отак люди одержали хліб і одяг.

Насправді, від хліба — все: і радість, і пісня, і життя, і зростання, і матері посміх, і кроки дитини, і доля щаслива. Ось, яку легенду почули присутні «Хліб і золото». «Коли ще в Галичі жив король Данило, він мав такого майстра, що робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав. Король Данило сам відкривав ту касу, де працював той майстер, замикав його, і випускав власноручно, коли треба було майстрові кудись вийти. Він лише один знав про все багатство короля, той майстер.

І так розжився майстер, що не розумів, як так голодним бути. Та й одного разу каже королеві:

— Золото — цар!

А Данило поправляє його:

• Ні, чоловіче, хліб — усьому голова!

• Ні, золото і срібло.

Так вони сперечалися, король обернувся та й пішов геть з майстерні. А другого дня бачить король Данило золотий напис на стіні: «Хліб — болото, а всьому голова — срібло й злото».

Данило нічого не сказав. Але другого дня привів майстра, замкнув його, а тут вістові прилітають—ворог іде. Данило зібрав дружину, вирушають у похід. Поїхав, а про майстра забув, що замкнений. А король видав такий закон, що ніхто не сміє до каси підходити, інакше смерть.

Минуло кілька місяців. Данило з військом повертається додому, чекає від майстра-золотаря дарунку за перемогу, а того нема. І тут згадав. Зіскакує з коня, біжить до каси, відмикає, а на купі золота лише кістяк з майстра, а на стіні золотом написано: «Срібло, злото — то болото, а хліб — цар».

«Отак життя навчило...»

Валентина Володимирівна запалила свічку пам’яті та нагадала присутнім, про цінність кожного шматка хліба, для загиблих людей у страшні роки Голодомору 1932-33р.

На виховній годині діти змогли реально дізнатися, який шлях проходить зернинка, доки стане запашним хлібом, переглянувши презентацію про подорож Колобка.

Розгадували кросворд, декламували вірші, відгадували загадки, пили смачний чай із пиріжками, а найголовніше, всі присутні зауважили одне правило із виховної години : не золото, не найкращий одяг та взуття, а хліб- найсвятіший для кожної людини. Тож цінуймо і бережімо хліб і рідну землю, які роблять нас найбагатшими у світі.

Качан С.П., вчитель початкових класів