Вівторок, 03.12.2024, 05:27
Вітаю Вас Гість | RSS

Острівська початкова школа

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 25
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


14:55
Свято мови

1-й учень
О слово рідне! Пращура молитво, 
Громи Перука, Велеса поля, 
Софія Київська — творіння Ярослава — 
Слов'яномовна праведна земля.

2-й учень
В мені, в тобі Бояна віщим співом

Воно живе, здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос

 і ратний клич Данилових полків.
 

1-й учень
О слово рідне! України слава! 
Богдана мудрість і Тараса заповіт.
І гул століть, і сьогодення гомін 
В тобі злились, як духу моноліт.
 

2-й учень
О слово рідне! Мудре і прадавнє, 
Ти виросло з могутньої землі! 
Тебе жорстоко розпинали, 
А ти возносилось і не корилось — ні!
 

1-йучень
О слово рідне! Подарунок мами!
І пісня ніжна, і розрада нам!
Я всім на світі поділюся з вами, 
Та слова рідного нікому не віддам.
 

Ведучий. Доброго дня усім гостям нашого свята!
 

Ведуча. 9 листопада,— День української писемності й мови.
Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.
 

Ведучий: Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. 
 

Ведуча: Мова моя українська, 
Батьківська, материнська, 
Я знаю тебе не вивчену – 
Просту, домашню, звичну, 
Не з-за морів покликану 
Не з словників насмикану
 

Ведучий: Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена, 
Дзвоном коси накована, 
В чистій воді смакована, 
Болем очей продивлена, 
Смутком багать продимлена, 
З хлібом у душу всмоктана, 
В поті людським намокнута, 
З кров’ю моєю змішана, 
І аж до скону захищена.
 


Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу слузкить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

Ведуча: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.
 

Ведучий: Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.
 

Споконвіку було Слово,
Й було Слово в Бога.
Й було Богом святе Слово, -
Все постало з Нього.
І життя було у Ньому
Й життя стало Світлом,
Для вселюдського огрому
В темряві розквітлим.
Помагай же Слову, Боже,
Із пітьмою в герці,
Щоб жило правдиве й гоже,
У людському серці.

Ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.
 

Ведуча: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.
 

Ведучий: Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов’ян ) і глаголиця .
Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в історичній та світській літературі східних слов’ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов’янські народи: російський, український і білоруський.
В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і скоропис. У середині XVI ст. у східних слов’ян виникає друкарство, друкований алфавіт створений з деякими змінами, на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою “Апостол” надрукована в Москві в 1564 р., в Україні – у Львові – 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро I ввів нову систему знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу.
 

Ведуча: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.
 

Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.
 

Ведуча: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови. 
 

Так Котляревський у щасливий час 
Вкраїнським словом розпочав співати, 
І спів той виглядав на жарт не раз, 
Та був у нім завдаток сил багатий. 
І огник, ним засвічений, не згас, 
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
 

Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова: 
Ну що б, здавалося, слова... 
Слова та голос – 
Більш нічого. 
А серце б’ється – ожива, 
Як їх почує!...
 

Ведуча: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне” а могутнє, “як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.
 

Говоріть, як колись вас навчала матуся, 
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь, 
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі, 
Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Щиро так, м’яко так, починайте казати, 
Як воліла б відкритись ваша душа. 
Може хочеться їй у словах політати 
Привітати когось, а чи дать відкоша. 
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі, 
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва, 
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші – 
Мелодійні, дзвінкі, українські слова. 
Говоріть про любов і про віру у щастя, 
Уникайте мовчання, нудьги і ниття, 
Говоріть, хай в розмові слова веселяться, 
Говоріть і продовжуйте мові життя. 
 

Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
Із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
А ти їх маєш вимовити вперше!
Повторювалось все: й краса, й потворність,
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди Неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ведуча: Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери “Б”. “Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла”.
 

Ведучий: “Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого”.
 

Ведуча: Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!”.
 

Ведучий: А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові “хенд” – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова “мама” – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко. 
 

Ведуча: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.
Ведучий: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.
 

 Я так люблю, я так люблю тебе, 
Моя співуча українська мово! 
В тобі шумить Полісся голубе, 
І дужі хвилі гомонять Дніпрові.
 

2. В тобі живе Карпатська височінь, 
Що манить у незвідане майбутнє, 
І степова безкрая широчінь, 
І Кобзарева дума незабутня!
 

3. Ти, рідна мово, чиста, як роса, 
Цілюща й невичерпна, як криниця. 
Святиня наша, гордість і краса, 
Ти — розуму народного скарбниця!

Як нема без зірок небозводу, 
Як блакиті без сонця нема, 
Так і мови нема без народу,
і народу без мови нема.
 

Ведуча: - Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір'я бабусі чи дідуся, до яких ви їздите у гості. У нас сьогодні тепло і затишно, тож давайте поговоримо про Україну, про її рідну мову.

Люблю тебе, моя Вітчизно мила, 
Твої поля і небо голубе, 
Бо ти дала мені малому крила, 
Та як же не любить мені тебе.

Люблю тебе я, мила Україно! 
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла. 
Я буду вчитись в школі на «відмінно», 
Щоб мною ти пишатися змогла.

Люблю твої ліси, струмки, джерельця,
І все - усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю.
 

Ведучий: - Ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Що це? -Мова!

Ведуча: - Кожному у дар Божий дана мова. Всі живі створіння на Землі спілкуються між собою: одні - мовою жестів, інші - мовою звуків. Лише нам, людям, найдосконалішим із мешканців Землі, було даровано можливість спілкуватися за допомогою мови. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого і сучасного.

Ведучий: - Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Тому, щорічно, 21-го лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це свято саме тієї мови, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо.

Мова кожного народу
Неповторна і своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші - тьохкіт солов'я.На своїй природній мові
І потоки гомонять,
Зелен - клени у діброві
По - кленовому шумлять. 
Солов'їну, барвінкову.
Колосисту - навіки
Українську рідну мову
В дар дали мені батькиБерегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,
Бо ж єдина - так, як мати.
Мова кожного із нас.

Ведучий: Україна - золота чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народилися і живуть.


Ми малі, та всі ми друзі,
Ми одна родина.
А найбільша наша мати –
Рідна Україна.
Україна - це безкраї лани пшениці,
Квітучі поля льону, вишневі сади.
Це гори Карпати і шахти Донбасу,
Це широкий Дніпро - Славутич,
Який несе свої води в Чорне море.


Ведуча: Наша мова сягає своїм корінням у глибоке минуле. Ще в ХV-ХVІІ ст. судове й державне листування велося українською мовою. Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці, Німеччині, Аргентині, Венесуелі, Парагваї, Греції, Китаї (близько 40 країнах світу). Історію, географію, літературу та мову України вивчають у 28 коледжах та університетах США.


Ми з нею відомі усюди,
Усе в ній, що треба там, є,
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот.
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
 

Ведучий: — Любов українського народу до своєї мови знайшла відображення у загадках, прислів'ях, приказках про рідну мову.
Маленька, менша від мачини, 
Ні з ким не стану на борню.
А при читанні, коли треба, 
Й людини мову я спиню 
Що це таке?
(КРАПКА)
Злита з хвостиком ця крапка,
Невелика, власне, лапка. 
Робить паузу, всім знайома. 
Як вона зоветься?
(КОМА)
Він після речення, цитати 
Вмостився, схожий на гачок
Всіх нас примушує питати 
А сам ні пари з вуст — мовчок.
(ЗНАК ПИТАННЯ)
Що за знак - стрункий як спис.
Він над крапкою завис. 
Спонука до поклику, 
Хто ж бо він?
(ЗНАК ОКЛИКУ)

Ведуча: А тепер пригадайте прислів'я та приказки.
A) Птицю пізнають по пір'ю, а людину по мові. 
Б) Без мови немає народу.
B) Пуста мова не варта доброго слова.
Г) Хто своєї мови цурається, хай сам себе стидається.

Яка ж багата рідна мова!
Який чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій.
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкаже і покаже.
Як правильно у світі жить.
В ній стільки слів, що й не збагнути,
І приказок, і порівнянь
А мову знаючи, здобути
Ти можеш просто безліч знань.

То ж мову вчи і прислухайся.
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім хотілось її вчить.
Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна
І нею можна все сказати
І найрідніша нам вона.
 

Ведучий: - Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна.
- Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.


Не посмій забути маминої мови
Нею квітне поле і гудуть діброви.
Можеш призабути запах рути м'яти,
Але рідну мову мусиш пам'ятати.
Можеш не впізнати голосу діброви,
Та не смій зректися маминої мови.
Бо як відречешся кине тебе пісня,
Будеш ти без неї наче вишня пізня.
 

Ведуча: - Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Без мови ми - ніхто, а маючи свою мову - ми нація, горда і незалежна.

Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті,
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє

Ну де ще є така чарівна пісня?
Серед яких на світі мов?
То серце від журби неначе стисне,
А то навіє радість і любов.

Пісня українська!
Хто не був зачарований нею?
Вона натхненна, мелодійна,
Безмежна широтою і красою образів
Пісні лунають над широкими ланами
І високими горами.


Ведучий: - Злі люди глумилися з нашої мови, принижували її, забороняли, але вона вистояла і сьогодні звучить гордо і крилато.
 

Обіцяєм: Рідну Мову –
І співучу, й барвінкову
Будем завжди шанувати
Щоб почули - пам'ятати.
Ти - як зірка світанкова
Українська наша мово.
Боже, Отче милостивий.
Ти нам дав цю мову красну.
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.Тою мовою співала
Нам маленьким наша мати,
Тою мовою навчала 
Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова, -
Мов троянда поміж світом.

Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй Волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно в хаті, в церкві, в школі.
Дай діждатись пошанівку
Рідного, святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Всі: Наша українська мова.


Ведуча: - Ось і підійшло до кінця наше свято. Перш за все я хотіла б подякувати вам, дорогі діти, за те, що ви так гарно підготувалися до цього свята. І хотілося б, щоб від сьогоднішнього дня ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови, щоб ви завжди пам'ятали, про те багатство, яке є у кожного з нас, і багатство це - наша рідна мова.
 

То ж вивчайте рідну мову
Вже тепер з маленьких літ.
Українське наше слово
Хай звучить на цілий світ!
Хай лунає мова в світі
Повна сили і тепла,
Не цурайтесь мови, діти,
Не замутьте джерела! 

Ведучий Гадаю, тепер ви будете ще наполегливіше вивчати рідну мову, щоб знати її і розмовляти нею, щоб збагатити свій словниковий запас. А для цього потрібно багато читати. Недаремно у народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає», «Книжка вчить, як на світі жить». Отож вчіться, читайте та іноземні мови вивчайте. Лише одне запам’ятайте — своєї мови не цурайтесь!

Переглядів: 456 | Додав: Gogoy_Julia | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт

Пошук
Календар
«  Листопад 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Copyright MyCorp © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz