Сільська хата. Стоять столи, накриті білими святковими скатертинами, ослони, лави, засте­лені різнокольоровими доріжками, висять вишиті рушники. Десь далеко залунала пісня. Входить до хати жінка. Вона святково вбрана.

Жінка. Колись мені бабуся розповідали, що мо­лодь організовувала своє дозвілля на честь Свя­того Андрія в особливій формі. Це був чудовий витвір людської фантазії. Нехай оживе одна із сторінок молодості наших прадідів. Нехай про­ростуть ці маленькі зерна доброти, щирості, надії та віри, які ми посіємо сьогодні Щедрим, багатим урожаєм. Боже! Як добре, що діти звертаються до минулого. Ріднішими їм будуть батьківські поро­ги. У людині повинно жити святе, інакше душа зачерствіє - і в неї нічого не можна буде вкласти. Отож щиро запрошую вас, любі мої, на вечорни­ці. Заходьте. Всім місця вистачить, та й веселіше буде. Ой, щось я забалакалася, побіжу ж Калиту в піч саджати, бо вже час.

(Жінка іде. Десь далеко чути дівочі голоси).

Три дівчини разом. Андрію, Андрію, на тебе конопельки сію, Фартухом волочу, бо вже заміж хочу! Андрію, Андрію, на тебе конопельки сію. Ой, дай, Боже, знати, з ким їх буду жати!

(Заходять дівчата).

1-а дівчина. Дівчата, он у Сердюків світиться, давайте там послухаємо.

2-а дівчина. А що ти хочеш почути?

1-а дівчина. Тихо! Бо собаки прокинуться, тоді нічого не Дочуєш.

(1-а дівчина підкрадається до вікна і прислуха­ється, про що гомонять у хаті).

Голос у хаті. Я ж тобі казала, почекай трохи!

1-а дівчина (засмучено). Ой, дівчата! У хаті почула слово «почекай», а це означає, що сидіти мені ще в дівках.

2-а дівчина. Ой, ану я послухаю!

Голос у хаті. Ну, добре, вже йди та недовго!

2-а дівчина (весело). Ой, а я почула слово «йди» - значить цього року бути мені в парі!

1-а дівчина. Ну, на що ще будемо ворожити?

3-я дівчина. Дівчата, а мені мама розповіда­ла, що вони колись ворожили на ложках. Коли Постукати ложкою об ложку, то прокинеться в селі чийсь пес, звісно, загавкає. А ти слухай: з якої сторони обізветься, з тієї сторони чекай старостів.

(Дівчина починає калатати ложками. Загав­кав десь далеко пес).

4-а дівчина. Давайте далі ворожити. Я знак» ще один спосіб ворожіння - на типові, мені моя ба­буня розказали. Підходиш до тину по темному і тричі промовляєш, перебираючи стовпчики один за одним: «стовпець, молодець», на останньому, за який взялася рукою, в'яжеш свою стрічку, а тоді дивись - який тобі стовпець попався - стрункий, кривий чи, може, сучкуватий!

(Дівчата підходять до тину, починають воро­жити, перебираючи стовпчики по черзі. Кожна до свого кілочка в'яже стрічку. Сміються. Загав­кали собаки. Сміх та голоси хлопців. Дівчата сполохалися).

5-а дівчина. Казала ж вам, тихіше. Бачите, хлопці вже йдуть сюди. Тікаймо скоріш, бо соро­му й сміху не оберемося! Та вже до тіточки Ганни пора, мабуть, уже й Калита впеклася!

(Дівчата йдуть. З'являються хлопці. Вони пе­реодягнені до невпізнання. Гомонять між собою, сміються).

Хлопець 1: Атас! Дівчата повертаються, зустрінемо їх!!!

Дівчина2: Чого причепились'.'! Не заважайте , ідіть геть!

Хлопець2: Макітру вареників на стіл - підемо!

Дівчина : Та вже будуть вам вареники їжте їх. хоч лусніть, тільки воду дайте донести!

Хлопець З: Ну що ж! Вважайте, що ви нас умовили

Тут дівчата ідуть вареники ліпити, а тим часом хлопці спілкуються на дворі

Хлопець 4: Слухайте сюда, хлопці! Ми з Юрком розібрали пліт Катеринці Романа Федорового! Ні одного кілка вранці не знайде. Буде йому за те. що не пускав дочку на вулицю

Хлопець5: А ми з Штеваном ворота Івана Пісного кинули у річку.

Хлопець Я бачив, як хлопці торішнього тюка викотили вуйкові Петрові на город А ми із Миколою моєму сусідові розкидали сіна по саду, аж до самої дороги стежку зробили.

ХлопецьЗ: Та кілько того сіна! Мій тато розказував, що, коли він парубкував, го копицю з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові. - за те. то не дозволяв своїй дочці тепер уже моїй мамі, зустрічатися з ним

Хлопець 1: Побешкетували ми добряче. - пора й додому переодягатися. (Виходять)

1-й хлопець. Ну, годі, посміялися і досить. Та вже й пора до тітоньки Ганни. Там дівчата, ма­буть, уже й вареників наварили, та і в «Калиту» пограємо, пішли.

Всі. Пішли!

Ганна. Ой, нарешті упоралися. Дівчата побігли переодягатися. Казали, скоро прийдуть. Та й су­сідки ось-ось прибудуть.

Дочка. Мамо, а ворожити ми будемо?

Ганна. А не ранувато ще?

Дочка. Так я ж не заміж у вас прошуся, а тіль­ки долю дізнатися.

Ганна. Ой, моя ти донечко! Та чи тобі погано біля матері? Не спіши, ще встигнеш.

(Чути спів, голоси. До хати заходять жінки).

Ганна. О! Ось мої подруженьки, кумочки та су­сідоньки прийшли! От і добре. Проходьте та сідай­те, бо в ногах правди немає!

1-а жінка. Доброго здоров'ячка, та із Святим Андрієм вас, кумасю, щастя вам та достатку на новий рік!

(Цілуються всі по черзі, вітаються).

2-а жінка. Може, вам щось допомогти?

Ганна. Та тут дівчата, як набігли, все загу­діло, зашкварчало та засмажилося. А це десь побігли переодягатися та дещо до ворожіння прихопити. Скоро будуть. Краще проходьте, сі­дайте та, може, щось заспіваємо, поки дівчата прибіжать.

(Фольклорний гурт виконує народну лірико-побутову пісню. Чути дівочий гомін, сміх. Захо­дять дівчата. Вони святково одягнені).

6-а дівчина. Добрий вечір, люди добрі, доброго вам здоров'ячка та із Святим Андрієм!

Ганна. Проходьте, дівчаточка, та розміщуйтеся, кому де зручно.

Дочка. А .ви хіба самі прийшли, без хлопців?

Ганна. Ти диви на неї!

Дочка. Ну, мамо!.. (Засоромилася).

Ганна. Краще неси рубель, ворожити почнемо, та балабушки дівчачі неси. Тільки швиденько, бо наш пec уже аж виє від голоду, бідний уже три дні не годований.

(Дочка миттю побігла по рубель, а дівчата си­дять та від радості аж попискують. Дочка за­носить рубель і кладе його посеред хати прямо на підлогу).

Ганна. Ну, дівчата, розбирайте свої балабушки, та кладіть їх на рубель, а я собаку приведу.

(Дівчата кладуть балабушки на рубель, відходять і стають осторонь, хвилюються. Тітка Ган­на спускає собаку в хату. Голодний пес хвата першу балабушку).

Ганна. Ось хто першим у цьому році старостів прийматиме. Зараз покажу, як моя ще прабабуся ворожили.

(Дівчата заносять три миски і кошик. У коши­ку: намисто, чарка, хустка, квітка та шматок мотузки. Ворожать. Суть ворожіння полягає в тому, що одна з дівчат повинна вийти з хати. У її відсутність під перевернуті до гори дном миски кладуть по одній речі. Гукають дівчину до хати, вона вказує на одну з мисок. Миску піднімають, і дівчина бачить, що їй дісталося. Якщо чарка - майбутній чоловік буде п'яницею, квітка - ходити їй ще у віночку, хустка — тоді покриється, тобто заміж вийде, мотузка - буде чоловік ткачем і т.д.).

1-а дівчина. Дівчата, а ви пили сьогодні воду?

2-а дівчина. Я пила.

3-я дівчина. А я, ні! Я чула, якщо цілий день не пити води, то неодмінно уві сні суджений дасть напитися!

4-а дівчина. Ставайте навколо столу. (На сто­лі стоїть миска з водою). Тепер по черзі віді­рвіть кожна собі по два листочки з барвінку, подумки одному листочкові дайте своє ім'я, а другому - ім'я того, на кого ворожите, тобто су­дженого, киньте на воду і слідкуйте. Якщо лис­точки зійдуться - стати вам на рушничок щас­тя. А якщо ні, то треба буде змінити свої думки на іншу особу.

(Дівчата ворожать “на листочках”. Сміх, ра­дість, смуток).

6-а дівчина. Дівчата, а давайте ще поворожимо на сірниках. Треба взяти два сірники, подумки по­значити,, що один сірничок - це ти сама, а другий сірничок - то твій хлопець, який тобі подобається. Водночас запалити ці сірнички і тримати їх палаю­чими головками догори. Якщо, догоряючи, голов­ки нахиляться одна до одної - то будете в парі, а якщо у різні боки - то не буде пари.

(Дівчата ворожать на сірниках, в однієї з них сірники розійшлися в різні боки).

1-а дівчина. Таню, Петро і тут від тебе тікає, бо боїться тебе!

(Всі сміються).

2-а дівчина. А ось ще раз поворожимо і побачи­мо, хто з нас буде старостів приймати - ти, чи я?!

1-а дівчина. А як це?

2-а дівчина. Ану, скидайте чоботи! Та по одно­му, а не обидва! А тепер по черзі один поперед од­ним ставимо чобітки на долівку носком до порогу. Чий чобіток першим стане на поріг - та першою вийде заміж.

1-а дівчина. Згода, давайте! Я - перша!,

2-а дівчина. Е, ні! Вона перша! Давайте ось на палички поміряємося, черга встановиться сама со­бою, та й нікому ображатися буде.

(Вимірявши чергу на паличці, дівчата почали ворожити «на чоботях» ).

Хтось стукає у двері.

Ганна. Заходьте, заходьте, хлопці! Ми вже дав­но чекаємо на вас. Не бійтеся, я вас обороню, якщо...

(Заходять хлопці з гостинцями для дівчат: у кого низка бубликів, в іншого - цукерки, третій - із підсмаженим гарбузовим насінням прийшов).

1-й хлопець. Добрий вечір, тітонько! Добрий ве­чір, дівчата і всі гості! З Андрієм вас! А чи при­ймете нас до свого гурту?

Дівчата. Та заходьте вже! Просимо!

Ганна Дівчата, запрошуйте хлопців до столу. Вони, мабуть, зголодніли, пустуючи. Проходьте, хлопці, сідайте. Поки я сходжу до печі, а ви тут поспівайте! (Фольклорний гурт виконує пісню. Заходить господиня).

Ганна. Ну, ось і настав той час, коли будемо Калиту кусати! Ану, дівчата, знаєте, що треба робить?

(Двоє дівчат беруть два рушники і створюють із них ворота, інші дівчата парами стають по обидві сторони «воріт»).

1-а дівчина. В одне віконце - ісходе сонце.

2-а дівчина. У друге віконце - в обіді сонце.

3-я дівчина. У третє віконце - в полудні сонце.

4-а дівчина. А й у четверте віконце - заходе сонце.

(П'ята дівчина проходить крізь рушникові ворота, несучи в руках Калиту на рушнико­ві. Піднімає Калиту над головою і промовляє молитву).

5-а дівчина.

Добридень тобі, сонечко красне!

Ти святе, ти ясне, ти прекрасне!

Ти чисте, величне, прекрасне,

Освіти та нагрій святую землю,

Зроби її родючою та плодючою.

Дай сили людині, тварині й рослині!

6-а і 7-а дівчина. Калита, Калита! Із чого ти вилита?

5-а дівчина.

Ой, я з жита сповита, ой, я сонцем налита

Для красного цвіту, по білому світу!

(Дівчата прив'язують червону стрічку до Ка­лити і підв'язують до стелі. Таким чином Кали­та висить десь на висоті людського зросту. Вико­нуючи всю цю дію, дівчата та хлопці проказують певні слова).

6-а і 7-а дівчина. У небо, наша Калита, у небо! Хлопці (разом). А ти, сонечко, підіймися та на нас подивися!

1-а і 2-а дівчина. Ми Калиту чіпляємо та на місяць поглядаємо.

3-я і 4-а дівчини. Свою долю-радість закликаємо!

Ганна. Ось і почепили Калиту - наше сонечко. Тепер будемо кусати, але спочатку треба вибрати пана Калитинського.

Всі. Нехай Дениско буде! У нього найкраще виходить.

Ганна. Тепер обираємо пана Коцюбинського.

(Хлопці встановлюють чергу, кому коли ви­стрибувати «вогняного коня», щоб на ньому під'їхати до Калити, бо тільки хлопцям дозволя­лось вистрибувати «вогняного коня»).

(Одному з хлопців вдається-таки вистрибати собі «вогняного коня», а «вогняний кінь» - це коцюба, яка лежить на підлозі навхрест із рогачем. Хлопець сідлає свого «вогняного коня» і скаче на ньому тричі навколо Калити. Дівчата над хлопцем глузують, намагаючись його розсміши­ти. Але йому не тільки сміятися, навіть роз­мовляти не можна. Інакше він втратить змогу кусати Калиту)

1-а дівчина. Гей, козаче, а де ж ти своє сідло подів?

2-а дівчина. Та й батога немає, мабуть, миші з'їли!

3-я дівчина. Та він взагалі не так коня осідлав – голову з хвостом сплутав!

4-а дівчина. Та не швиди так, бо ще Калиту про­скачеш.

(Об'їхавши тричі навколо Калити, хлопець «злазить із коня», кладе коцюбу на місце, підхо­дить до пана Калитинського)

Коцюбинський. Здоров, пане Калитинський!

Калитинський. Здоров будь, пане Коцюбин­ський! А куди це ти їдеш?

Коцюбинський, їду Калиту кусати!

Калитинськнй. А я буду по писку писати!

Коцюбинський. А я укушу.

Калнтинський. А я впишу!

Коцюбинський. А я сміятися, щоб не трапило­ся, не буду.

Калитинський. Спробуй! Засмієшся - весь пи­сок сажею вимащу!

(Пан Коцюбинський, підстрибуючи, намага­ється відкусити шматок Калити, але дівчата весь час .його відволікають всілякими кпинами та ще й Калита - то підскочить вгору, то різко донизу впаде! Гра триває до тих пір, поки всі хлопці не скуштують сонячної Калити. Решту вони розламують і роздають дівчатам та всім присутнім).

Ганна. Ну, усі скуштували нашої Калити? На Андрія обов'язково треба відкусити шматок від сонячної Калити, щоб на той рік стати здоровіши­ми та сильнішими.

Всі (разом). Калита, Калита, солодка була, тебе ми наїлися, як від сонця нагрілися!

Хлопець а давайте скуштуємо вареників . Та непростих, бо серед них трапляються сюрпризи – вареники з перцем, ґудзиком, копійкою, а також з різного роду завданнями.

Пригощання

Ганна. От і закінчилося наше свято. Але в селі воно тривало до самісінького ранку. Хто нехтував цією традицією, тому збитки робили: кому віз сіна на хату знесуть, кому ворота знімуть та віднесуть аж на край села, а кому тин переставлять. І, не дай Боже, кому образитися - ще гірше зроблять! Бо всі ці пустощі були дозволені громадою тільки на Андрія. Адже це свято молоді, краси та пару­вання. Так що...

Всі разом. З красною вас Калитою!