Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой – йой! Куди все поділося?
Дівчина.
Ото взяли та й сказали.
Куди ми помандрували.
Нині всі дівки гадають,
Хлопці ж їм всі заважають.
Дівчина.
Тож ходім, дівчатонька,
Та до тітки в хатоньку.
Будемо гадати, долю закликати.
(Дівчата забігають до світлиці (на сцену)).
Добрий вечір, тіточко,
Наша люба квіточко.
1 дівчина: Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині,
Чи веселі вечорниці в нашій Україні.
Добрий вечір, господине, славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості,
Хлопчиків гарненьких,
2 дівчина: Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
3 дівчина: Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Мати Божа.
Господиня:
Звісно , любі, я чекала,
Вам вечерю готувала:
І варенички й узвар,
І чарівних трав узвар.
Дівчина.
А давайте поворожим
Що тут вдіяти ми зможем???
Господиня.
Гілки з вишні ми поставим
І на них все загадаєм:
Як розпустяться листочки -
Заміж вийде чиясь дочка,
Якщо пустить пагінець –
Через рік йде під вінець.
A зів’яне – то погано…
Але в нас все буде гарно.
Мерщій гілочки беріть
і за мною говоріть.
Усі разом
Ух-ух-ух!!! Втікай з хати злий дух! (з рази)
Ставлю гілочку вишневу я нині для щастя свого.
Ух-ух! Ух-ух!
Хай тут буде добрий дух!
Злий дух уступися!
Святий Андрію, заступися!
Дай, Боже, вишні зацвітати, а мені долі дочекати.
(Махають гілочками навколо себе)
Господиня.
В воду гілочки мочайте,
До Різдва тепер чекайте.
(Дівчата ставлять гілки у посудину з водою).
Дівчина.
Ой, а я у черевичках сьогодні на святі .
І я знаю що і з ними можна погадати.
Чобіточку, мій новенький,
Теплий, теплий і гарненький
Вкажи халявкою дорогу,
Хто посланий мені від Бога.
Дівчина.
Лети. Впади та не розбийся,
Із вулицями розберися.
Й минувши вуличку Івана
Вкажи на вулицю Степана.
Дівчинка.
А я свій кину aж під хмару,
Хай розшукає мою пару.
Дівчинка.
І торік я чобіток кидала
Та щастя свого не впіймала.
То ж хай тепер оцінять люди,
А може й доля не забуде?
Дівчина.
Нема чобіт, то що робити?
У мене валянки підшиті
Кину просто навмання,
Нехай долю доганя.
О добре чую, гарно впав
Аби в снігу не пропав.
А тепер ходімо, подивимось,
куди наші халявки показують та нас поведуть.
Господиня.Стало в хаті холодати.
По дрівця б когось послати.
Дівчина.
Я піду, давайте, тітко,
Наберу дровець верітку.
(Дівчина виходить з хати)
Дівчина.
Ой. Я знаю, як гадати!
Треба дрова рахувати.
Парна кількість – буде в парі.
А як ні хай зачекає.
(Повертається дівчина з дровами)
Дівчина.
Де так довго ти блукала?
Що, коноплі засівала?
Давай дрова порахуєм!
Бути тобі в парі чи ні?
(Рахують)
Дівчина.
Бути тобі в парі, чуєш!!!
Господиня.
Час нам калиту випікати.
Замісимо тісто швиденько,
Випікайте калиту вправ ненько.
Обтикайте її калиною, медом змастіть.
Щоб калита смачною була,
Щоб вона сяяла на столі
Весь вечір. Як символ свята.
Ти, __________. Тісто міси.
Ти, ____________, колосочками, зубчиками
промінчиками калиту прикрашай.
-А ти , Наталочко, в печі дрова розкладай навхрест
бо навкісний хрест у народу нашого є символом сонця і вогню.
Дівчина.(розкладаючи вогонь)
Гори, вогонь, ясно,
Спечи нам калиту красно!
Щоб ми її кусали і горя не знали.
Господиня. Калиту бере та підносить до печі.
Дівчина.
Бере горнятко і окроплює господині дорогу.
Водице – студенице,
окропи калиті дорогу.
Від печі до порогу,
А від порогу до стелі,
Щоб ми були гарні та веселі!
Дівчина:
А ось кашник із кашею,
А до нього маку для смаку!
Дрібно та багато,
Щоб хлопці ту кашу їли,
На нашу вулицю гулять ходили.
Господиня.
Поки калита печеться, ви б, дівчата,
заспівали чи затанцювали!
Господиня: А ми, дівчата, ворожили ще ось як: натягували стрічку. Кожна дівчина Прив’язувала до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, то та дівчина першою заміж вийде.
13 дівчина: А давайте й ми так поворожимо!
(Ворожать)
14 дівчина: Дівчата, а давайте погадаємо ще на тарілках. Мені бабця розказувала: під тарілку кладеться лялька, перстень, ключ і інші предмети.
13 дівчина: Давайте, я це все під тарілку покладу, а ви не підглядайте. А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.
Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стани та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога.
(Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу “відданиць”, хлопці крадуть з порога перший капець)
4 дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт?
(Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).
4 дівчина: Відразу наречений об’явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.
1 хлопець: Може, ще й взути?
4 дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!
2 хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!
5 дівчина: Ходіть, ходіть ворожити будемо.
Чути сміх, галас… За кулісами хлопці співають :
«Ти ж мене підманула,
ти ж мене підвела,
Ти ж мене молодого
З ума розуму звела»
Заходять хлопці. Співають пісню, дівчата підспівують.
Хлопець:
Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині.
Ну й веселі вечорниці в нашій Україні.
Хлопець.
Добрий вечір, господине, славна молодице.
Чули ми, що у цій хаті будуть вечорниці.
3 хлопець: Добрий вечір, добрим людям!
Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.
4 хлопець: Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.
6 дівчина: А тепер найголосистішому співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав.
5 хлопець: А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки не перебивати і не казати «брешеш».
6 хлопець: В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче – рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього – таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?»
А він – луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався? »
- Та звісно, хлібороб. А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».
7 хлопець: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі абак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою вариться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара?» – питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.
5 хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?
(пісня «Наші хлопці вареників хочуть»)
Господиня: Милі гості, просим сісти,
1 дівчина: Вареники будем їсти.
:Вареники непогані,
Вареники у сметані.
Вас чекають у макітрі
Вареники дуже ситні.
Білобокі, круглолиці,
З української пшениці.
Їжте, їжте, просим щиро
Вареники наші з сиром
Вареники непогані
Вареники у сметані.
Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.
12 дівчина: Вареники мої великомученики!
Велику муку терпіли,
В гарячій воді кипіли.
Сиром були понапихані,
Маслом очі позаливані.
Як є сметана, то вмочайте,
А як нема – вибачайте!
(Бере пиріг і підходить до хлопця)
З’їж, Андрійку, пиріжок,
Він дуже смачненький,
А у нього всередині
Сирочок дрібненький.
5 хлопець: (кусає пиріг і кривиться)
Чи ти, дівча, з роду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.
12 дівчина: Чи я не хазяйка, чи на господиня,
Сім днів в хаті не мела, печі не топила.
Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.
Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.
Туди – хить, сюди – хить ,за сміттячко вісім кіп.
А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.
Ідуть люди з міста та й з мене сміються,
Що на моїх подушках ворони несуться!
Не смійтеся, люди, якось воно буде,
Обскубаю вороння, ще й перина буде.
Господиня.
(Заглядає в піч)
- Ой. і калита вже спеклася.
(Витягує калиту)
Прикрашайте, дівчата калиту,
Прикрашайте! Побажання промовляйте.
У небо наша калита, у небо,
А ти, сонечко, підіймись
Та на нас подивись:
Ми калиту чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо.
(Чіпляють калиту до сволока на стрічку.)
7 хлопець: Та нехай же ваше буде зверху!
хлопці.
Сонце заходить, а калита сходить!
Дівчина.
Що ж заходьте любі хлопці,
Просим до світлиці.
Може з вами веселіші
будуть вечорниці.
Хлопці.
Авжеж, будуть веселіші,
Бо ми на язик гостріші!
А ви. Мов ті миші,
Сидите у тиші.
Господиня.
Ну й розвеселили ви мене.
Ми ж про калиту забули.
(Виносить калиту)
Рум’яна та ясна,
На весь світ прекрасна!
(Промовляє до гостей у залі)
Добрий вечір! З калитою
Будьте здорові!
З калитою золотою,
З пресвітлим святом Андрія!
Хлопець.
І нарешті, калита,
Наче сонце, золота.
Хто вкусить калити хоч раз,
Той буде першим серед нас.
Нумо хлопці і дівчата,
Хто з нас буде починати?
Хлопець.
Ой громадо, чесні люди,
Я найпершим хочу бути.
(Сідає на рогача)
Їду. Їду я до річки,
Ой дайте вкусити калити хоч трішки.
(Спроба невдала. Чухає потилицю. Писар маже його сажею)
Хлопець.
Калито, смачна, рум’яна.
Подивлюсь, аж голос в’яне.
Скажи. Як тебе дістати?
Як таємницю розгадати?
(Підстрибує. Кусає, Всі регочуть)
- смачна калита, вкусив. Аж душа засіяла!!!
13 хлопець: А тепер давайте паляницю ділити.
(підвішують калиту на зріст людини)
14 хлопець: А хто ж буде Калитинський ?
1 хлопець: Хай Андрій буде вартовий , а Василь – писар .
2 хлопець: Добрий вечір пане Калитинський !
3 хлопець: Добрий вечір пане Коцюбинський !
2 хлопець: Я приїхав калиту їсти !
3 хлопець: Їж.
2 хлопець: Я кусну.
4 хлопець: А я мазну.
Дівчина.
Ще ні разу не стрибала,
Калити не куштувала.
(Підстрибує. Але не вдало ,писар маже її сажею)
Хлопець.
- діду, діду, калиту кусати їду!
- Звідки ти?
- З калитви.
- Чого хочеш?
- Калити!
- А не боїшся чорноти?
- Ні!!!
- Тоді присядь.
(Хлопець присідає, писар маже його сажею).
Дівчина.
-Діду, діду, калиту кусати їду!
- Звідки ти?
- З калитви.
- Чого хочеш?
- Калити!
- А не боїшся чорноти?
- Ні!!! Не боюся.
(Дівчина підстрибує, кусає калиту)
Намагаються доїхати до калити і вкусити всі бажаючі.
Хлопець.
Щось так швидко вечоріє,
У світлиці вже темніє.
Треба свічку запалити.
В гості нічку запросити.
(Запалюють свічки на столі).
Дівчина бере зі столу в руки свічку і читає молитву до святого Андрія.
Світло в залі темніє.
Молитва
Ісусе любий, Ісусе милий,
Вже ангели в небі зірку засвітили,
Ніч темна надходить, і всі ми в поклоні
До Тебе підносим маленькі долоні.
І молимось щиро за маму, за тата,
За діда, бабусю, сестричку і брата.
За всіх, кого любим,
За всіх, хто нас любить,
Що нам помагають і ніжно голублять.
Дозволь нам щасливо цю ніч переспати,
Набратися сили, здоровими стати.
Господиня.
Ой, дітоньки,мої любенькі,
Скоро, скоро день біленький.
Вас давно батьки чекають.
Спокійного сну не мають.
Хлопець.
Вже б годилося йти спати,
Бо на Свято Андрія
Треба всім до церкви зраненька встати
У Всевишнього та Святого Андрія просити благодаті.
Щоб у всіх збулась надія й заповітніша мрія.
А для того має бути у кожного сильна віра.
Хлопець.
Ми гуляли. Веселились,
Усім весело було,
Вечорниці за вершились,
І здається все пройшло.
Хлопець.
Ні. Так просто не проходить. -
В серці струночка бринить.
Про Андрія вечір – спогад
В нашім серці буде жить.
Хлопець.
Дякуємо господині за теплую хату,
молодим нашим дівчатам за цей стіл багатий.
Господиня.
Нехай гостей на всі свята
І в вашому домі так буде багато.
чути сміх, Господиня схоплюється. Заходять дівчата)
Господиня: Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?
Дівчата: Хочемо!
Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може і я помолодію біля вас.
(Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!» Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман. В’язанка бубликів у нього на шиї)
8 хлопець: От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.
7 дівчина: Не сумуй, Ромцю!
8 хлопець: Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.
Чи я, тату, не доріс,
Чи я, тату, переріс,
Чи не рублена хата,
Чом не люблять дівчата?
8 дівчина: Ой , Ромцю, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.
9 дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.
10 дівчина: А давайте заспіваємо.
(Пісня «Із сиром пироги»)
Господиня: А зараз 7 до праці. Ось борошно, ось тарілка кожній. Зараз дівчата біжать до джерела, набирають повен рот води, прибігають сюди беруть тарілки з борошном і місять паляничку. Кожну свою позначає. Замісите покладете на бляшку і будете випікати. Біжіть дівчата до джерела.
(Дівчата вибігають)
Господиня: А я піду калиту допікати.
9 хлопець: Тітко Вірю! А для чого оті паляниці позначати?
Господиня: Щоб кожна дівчина свою впізнала…
10 хлопець: А що буде як паляниці спечуться?
Господиня: Ми їх покладемо в рядок і приведемо собаку. Чию паляницю собака найшвидше з’їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.
11 хлопець: Ото цікаво! Я пішов по собаку. (Пішов).
(Вбігають по черзі дівчата, місять тісто, виробляють паляниці: деякі змушені повернутися назад за водою, бо випустили з рота воду, хлопці їх смішать).
Господиня: В кого паляничка готова, кладіть на бляшку.
- Галино, а йди-но сюди! Віднеси пекти ці паляниці.
(Галина виходить)
12 хлопець: Ви б нам тітко розказали, звідки пішов отой звичай – гадати на Андрія.
Господиня: Розкажу, як від старих людей чула.
Андрій – один з апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона – Петра Ісус зробив своїми першими учнями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів вірили , бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячі, кволі, кволі після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертатися до Андрія – Первозваного ,як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так мої любі.
Господиня: Дівчата, а ходіть глянемо чи паляниці готові!
Ведуча: 13 грудня-одне з трьох важливих свят передріздвяного посту. Перше – Введення Марії у храм (4грудня), друге – Андрія Первозваного ( 13 грудня) і третє – Миколи Чудотворця (19грудня ) Ці свята ніби регулюють поведінку людини і певною мірою мають дидактичне значення: Саме від Введення починається піст. У цей час молодь навчають різних ремесел, співаючи чи ведучи розмови. Розповідають казки та легенди повчального характеру. В них засуджуються брехня, розпуста.
(Входить господиня)
Господиня: А ось і паляниці готові!
(Дівчата підбігають і забирають кожна свою. Складають їх на дошку по черзі)
Господиня: А де ж наш собака!
(Хлопець приводить собаку)
11 хлопець: Цікаво, чи захоче ще їх їсти!
(Дівчата і хлопці заглядають, чию паляницю взяв собака. Жарти, сміх).
Господиня: Ну, що, дівчата, цікава гра?
Дівчата: Цікава!
Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам макітри, оце вам і перстені.
Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макітри. Хто швидше!
Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.
(Дівчата приносять).
А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).
11 дівчина: Я принесла ось це зілля. Бабця казала, що вони колись сплітали з нього віночок і підкидали в гурті дівчат вгору. На кого віночок впаде, той заміж перший піде.
12 дівчина: Поки плестимуть віночок, давайте підготуємо стіл до ворожіння.
(Обкладають стіл волочком, з одного боку рушника ставлять різні предмети. Кожна дівчина загадує на предметі імена хлопців, кожна своїх. Пускають перстень, до якого предмета перстень покотиться, так буде називатися її суджений).
13 дівчина: А давайте-но до ворожіння пісню заспіваємо!
(Дівчата співають)
Ой, Андрію, Андрієнку,
Даруй мені надієчку.
Скажи мені, Андрієнку,
Ой чи любить Василечко, Ой чи любить, чи кохає,
Чи давно вже другу має.
Чи давно вже іншу має,
Мене, бідну, забуває Покотись лишень колечко,
Скажи мені, Андрієнку,
Чи Василь, чи Миколечко,
Чи Степан, чи Михайлечко.
(Дівчата по черзі пускають колечко. Сміються і підштовхують одна другу).
11 дівчина: Вінок готовий! Ану, всі до гурту!
(Підкидають вінок догори. Сміх, голоси дівчат)
(Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею. Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.)
(Мірт – ще походиш в дівчатах, лялька- зрадить милий, ключ – бути тобі господинею, перстень – скоро весілля).
Господиня: Хлопці, дівчата, заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати годиться.
(Колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю» та « Небо і земля»)
6 хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.
Дівчата: Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились
І здається все пройшло.
Хлопці: Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про шкільні ці вечорниці
Спомин в серці буде жить.
Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!
Ой, Андрію, даруй нам надію
Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обрядами ворожіння й кусання калити. виховувати в учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні; виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди. Розвивати творчі акторські здібності учнів.
Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; українська піч. Учні – в українських народних костюмах.
Хід свята
1-й ведучий. Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку земл1, солов’їна пісне! Ти найкраща, але найбільше твоє багатство — народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.
2-й ведучий.
Українці — то є назва славного народу,
Україна — то край славний, аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний, i степи, i гори,
I як мені Україну щиро не кохати,
Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти
1.Є багато країн на землі
В них – озера, річки і долини.
Є країни великі й малі,
Та найкраще завжди Батьківщина
2.I тому найдорожчою нам
Є i буде у кожну хвилину
Серед інших країн лиш одна —
Дорога нам усім Україна!
(Звучить пісня «Це моя Україна!»).
3-й ведучий. 3 давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.
1-й ведучий. Одним iз свят, яке завжди відзначали нaшi батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.
2-й ведучий. Це свято відзначається 13 грудня i вважається днем пам'ят1 мученицької смерті одного iз дванадцяти апостол1в Христових — Андр1я Первозванного.
3-й ведучий. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорб1в поставив хрест i сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.
1-й ведучий. День Андр1я Первозванного — найцікавіший. Від нього вiє чарівною староукраїнською стихією. 3 давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю — дізнатися, чи вийде заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.
2-й ведучий. Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, a ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.
(Тихо лунає музика. Українська світлиця. Святково прибрано лавки, стіл, піч, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, серветки. На столі на вишитому рушнику — запашний хліб, сіль).
Галя (прибирає i співає):
Зайди, місяченьку, за чорную хмару,
Там мати шукає своїй доні пару,
Шукає, шукає багатого сина,
А її кохає бідний сиротина.
Кохає, кохає ще й думає брати,
А тій же парі завадила мати.
Дівчина кохала хлопця молодого,
А її віддали за вдівця старого,
За вдівця старого роки марнувати
Мати (перебиває). Чого, доню, сумної заспівала? Bcix хлопців відженеш такою невеселою від нашої хати.
(Ставить на стіл макітри).
Галя. То так...І сама не знаю, мамо, сумно чогось і неспокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже, тільки б у один не обминув.
Мати. Не сумуй, Галинко (підходить ближче). То просто вечір такий таємничий, і місяць он як ясно світить.
(Дивляться на небо) (Чути спів дівчат)
Все буде гаразд. Може, той один і не обмине. Петро дуже на тебе задивляється, такий поважний, багатий.
Галя. Ой, мамо, і не говоріть мені про нього. От і дівчата вже йдуть.
(Дівчата співають. Звучить пісня «Ой ходила дівчина бережком»).
1-а дівчина. (Сміх). Слава Богу, в вашій хаті!
2-а дівчина. Добрий вечір, тітонько. Чи можна в вашу хату?
Мати. Слава навіки. Заходьте, дівчата, сідайте. Зараз вареників на всіх наліпимо. Може, ще гості будуть. (Порається).
3-я дівчина. Л може, й хлопці? І Іван, га? (До 4-ї дівчини).
4-а дівчина. Може! А може, й Роман?
3-я дівчина. Може!
1-а дівчина. А може, й Панько? (Сміються).
Галя. Панько — то Панько. Чи не так, дівчата?
Всі. Угу.
Мати. Та ну вас. Що ви ще розумієте.
2-а дівчина. Ох, дівчата, якби то знати, хто той суджений! Хоч би краєчком ока глянути.
Мати. А чом би й ні. І не тільки краєчком. Сьогодні ж Андрія. Знаєте, дівчата, всі ворожіння в цей вечір починалися з ночі, в яку народився один із апостолів Ісуса Христа — Андрій Первозванний. Давайте попросимо Андрія.
Дівчата. Андрію, Андрію, на тебе я надіюсь. Хочем долю свою знати, просим тебе помагати.
Мати. Ось як скуштуєте цих вареників і дізнаєтеся, ким буде ваш суджений. А щоб дізнатися ім'я хлопця — судженого, потрібно підійти до першого незнайомого чоловік і під будь-яким приводом запитати, як його звати. Таке й буде ім'я чоловіка.
1-а, 2-а дівчина. Давай спробуємо. (Пробують).
3-я дівчина. А я чула про ворожбу зі свічкою.
4-а дівчина. Напишемо імена, поставимо на край великої тарілки. Запалимо свічку. І до якої стрічки підпливе свічка, такий і буде суджений. (Ворожать)
Мати. А ще, дівчата, є ворожба із дзеркалом.
1-а дівчина. А я знаю теж таке ворожіння. Треба темноті сказати:
Ворожу осібне,
На люстерко срібне!
Ворожу на саму себе.
І ... на тебе.
Потім, повернувшись, спиною:
— Покажи, святий Андрію, яка моя доля? Ворожу на свій вік,
Дай, Боже, шлюбу дочекати,
Смерті не знати.
Він — ...
Я - ...
Покажи, Андрію, яка моя доля.
Тоді різко повернутися.
— Ану, дівчата, хто сміливіший.
2-а дівчина. Я хочу (пробує).
3-я дівчина. А я ще знаю ворожбу на тінях, також зі свічкою.
4-а дівчина. Якою буде моя доля? (Хтось стукає)
2-а дівчина. Ой, хто там?
3-я дівчина. Мамо, я боюсь.
Мати. Та не бійтеся, дівчата. Доню, засвіти світ;
1-а дівчина. Та це ж Панько! І дівчата з ним.
5-а, 6-а дівчата. Добрий вечір! Слава Богу!
Панько. Помагай вам Бог!
Мати. Слава навіки. Добрий вечір. Дякую! Як ви налякали нас (прибирають дзеркал)
Панько. Справді? (Усі сміються). А я й не хотів, їй-Богу, не хотів!
Мати. Гаразд. Ану, дівчата, проходьте, сідайте.
Дівчата. Дякуємо.
Панько. А я б пампушок з'їв би (заглядає в посуд).
Мати. Добре. Ану наберіть, дівчата, води в рот (смішать одна другу). Ось вам по мисці і наробіть пампушок. А ти іди, Панько, приведи собаку, ми її годувати будемо.
(Панько виходить). Ось борошно, олія. (Дівчата ліплять).
Але й гарні квіти приніс Панько. І де він їх тільки знайшов в таку пору. Поки ви наліпите пампушок, я віночок сплету. (Плете).
5-а дівчина. Це йому, тітонько, напевне, хлопці дали, мабуть, і вони сьогодні прийдуть.
2-а дівчина. А давайте, дівчата, заспіваємо.
(Співають пісню «Їхав, їхав козак містом»).
Мати. Ну все, господиноньки. Мийте руки, а я покладу пампушки, хай смажаться.
Дівчата.Ой, Андрію, Андрієнку,
Даруй нам надієнку,
Хто з нас із дівчат
Перша заміж вийде.
(Мати намащує пампушки). -
Мати. Хто перша, друга, третя. (Дівчата допомагають намащувати).
Панько. (Входить із собакою). Моя собака така голодна, що тут тільки мене ледь не з'їла.
5-а дівчина. Ну от і наїсться твоя собака.
6-а дівчина. А на 1, 2, 3 — всі поїла пампушки.
Мати. А тепер скиньте по чобітку, розкрутіть його із заплющеними очима, киньте. Де носик — там і милий.
5-а дівчина.
Святий Андрію, святий Андрію,
На тебе єдиного маю надію.
Скажи мені нині, дорогий Андрію,
Звідки я маю чекати надію.
(Дівчата кидають чобітки. Хлопці жартома ворожать, сміються та імпровізують наречених).
Мати. А зараз простежу доріжку чобітьми.
6-а дівчина. Поставте, тітонько, наші чобітки до порога.
Першою вийде заміж Галина, другою — Мар'яна, третьою — Олена, інші — будуть дружками.
Мати. А ти що там, Паньку, робиш?
Панько. Хочу й собі поворожити. Може, і я заміж вийду. (Ворожить на квітках «любить — не любить»).
Мати. Хлопці не ворожать, і що ти собі видумав. (Роман краде чобіт Галини і ховає за пазуху. Дівчата продовжують ворожити).
Галя. Ой, дівчата, я свого чобота не бачу. Панько, ти взяв? Кажи!
Панько. Ні, я не брав. (Стук, грюк).
Хлопці. Ой на Андрія гадали дівки,
Щоб не лишали їх парубки.
А ми всі ходили в сусіднє село,
Щоб нашим дівкам заздрісно було.
По інших селах маємо дівчат,
У наших із-за тину лиш носи стирчать.
Хай же шукають собі вдівців,
Чи десь по селах чужих хлопців.
4-а дівчина. Ой, Ромко!
3-я дівчина. Іван там (причепурюються, входять).
Роман. Добрий вечір, господине!
Іван. Слава Богу в вашій хаті!
Петро. Добрий вечір, тітонько.
Мати. Слава навіки! Бачу, до моєї хати ще не заросла стежка. Добрий вечір, хлопці! Проходьте до хати та сідайте.
Роман. Спасибі, тітонько.
Петро (не сідає). Спасибі, господине, що пустила в хату (дивиться на Романа, поправляє, кафтан)
Завернуся я в рядно
Та й сховаюся на дно.
А там на дні три мішки брудні,
Сім мішків горіхів і коробка шоколаду.
Пішли, хлопці, на вечорниці,
Вкрадемо, хлопці, по три паляниці.
Четвертий пиріг — дитині малій,
Щоб не казала мамі старій.
Стара мати здогадалася,
Взяла прута та й за мною погналася!
Як біг же я через городи,
Наробив же я багато шкоди.
Потоптав я трохи озимини,
Та погубив я там золоті гудзи.
Озимина весною посходить обов 'язково,
А дівчата — вже познаходили гудзи.
3-я дівчина. Петро не встиг поріг переступити, а вже збитків наробив (сміються, особливо Галя).
Мати. Та годі вже на Петра воду лити. Ніби й самі ще нічого не витворили.
Іван. Ми — ні. А скажи, Петре, нащо ти одяг нині такий багатий кафтан.
Роман. Та він, напевне, хоче на ньому зачепитися десь коло млина, чи що? Іван. Або й на млині.
Петро. Що одяг — те й моє. А кому до того що.
Роман. Та нічого (до дівчат).
Хлопці на вулиці,
Дівчата в світлиці,
Позбиралися дівчата —
Роблять вечорниці.
Іван. Не в'яжуть, не шиють,
Не прядуть, не печуть,
А говорять небилиці.
Про Микиту із села,
Про Степана із млина.
Панько.
Вигадують різні небилиці,
Як ростуть грушки на вербиці.
5-а дівчина. (Перешепіт). Що правда, то правда, бо підсліпувате не добачить, а глухувате не дочує.
6-а дівчина. От і ростуть на вербі грушки.
Хлопці. Так, так буває, що й корова літає. (Сміх).
Роман. (Дивиться, хто без чобота).
Стук, грюк у віконечко,
Вийди, Галю, на хвилиночку,
Дай коню водиці
З сусідньої криниці.
Галя. Та як я вийду, коли боса?
Роман. Ану, дівчата, хто бубликів хоче? Або те, що за пазухою.
3-я дівчина. Те, що за пазухою, не знаємо. (До Галі вбік). А бубликів хочемо.
Роман. Для тебе, Мар'яно, тільки за поцілунок. Ану, чи дістанеш (та намагається відкусити).
Галя. Те, що за пазухою, віддай, Романе, чобіт, а то в ноги холодно.
(Роман передає бублики Іванові, той пригощає дівчат).
Роман. Може, ще й взути?
Галя. Це я сама вмію. Бач, першою заміж збираюся. (Роман допомагає взуватися).
Мати. От і наречений з'явився. І чекати не треба. Давайте, дівчата, заспіваємо.
(Співають пісню «Ішов козак потайком»).
Мати. А ось іще гості до нас. (Хлопці входять).
Батько. О! Та в нас гості зібралися.
Кум. Добрий вечір гостям і тобі, господине. Щось ви сумної співаєте.
Батько. А ми з кумом на ярмарку були.
Кум. Та й купили яблуньку.
А та яблунька садова,
Не що інше, як дівчина молода,
Дівчинонька чепурненька біля хати стояла,
Свою долю виглядала.
Та й нам, козакам, поморгала.
Мати. Ой, та за що ви її купили?
Кум. Кобилу продали, дівчину взяли. Ану, хлопці, хто жениться хоче?
Хлопці. Паньку, бери собі за жінку.
Панько. Зачекайте-но, хлопці, це моя буде, тільки моя.
(До мішка іде, гладить, «дівка» брикається. Хлопець лякається, відходить назад).
Дівка. Ой ти, хлопче молодий, Забери мене з собою.
Мати. Ой! Що ж ви купили? Чи не кота рудого мішку принесли?
Панько. Хай йому грець! (Хреститься). Я тієї нареченої не хочу.
Дівка. Ой не кидай мене, Паньку, моє серденько,
Нехай тебе поцілує моє серденько.
(Хлопці розв'язують, Панько хоче подивитися «дівка» вискакує до Панька, той тікає до господині ховається).
Панько. А ти, того, не брешеш? А чого так закриваєшся? В тебе, напевно, зуби болять?
«Дівка». Угу!
Панько. Ну то давай поцілуємося, чи що?
(Сміється, закриває очі. «Дівка» опускає руку і всі бачать, що це хлопець).
А цур тобі, пек (сміх).
Мати. Ну й насмішили хлопці.
6-а дівчина. Дівчата, давайте заспіваємо.
5-а дівчина. А якої?
2-а дівчина. Напевне, смішної, жартівливої. «Від Києва до Лубен».
(Входить «пан Калитинський» з калитою і квачем)
— Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!
(Коцюбинський ніби іде на коцюбі).
— Добрий вечір, пане Калитинський!
— Доброго здоров'я, пане Коцюбинський!
— Куди ідете?
— Іду калиту кусати.
— А я буду по писку писати!
— А я вкушу!
— А я впишу!
(Коцюбинський намагається не сміятися і вкусити. Підходять інші).
— Добрий вечір, пане Калитинський.
— Добрий вечір, пане Коцюбинський.
— Відкіль приїхав ти?
— З Литви.
— Чому так здалеку приїхав?
— Калиту кусати.
— А ти ж куснеш?
— Кусну!
— А я мазну!
Хто ще буде калиту кусати?
(«Калитинський» смішить, пробують вкусити, Співають або говорять).
А наша калита
Нам набила живота.
А тепер ми її з’їли
І за пером полетіли.
А наша калита
Та й з маком і медом.
Йди до неї, кусай її,
Сторожа не бійся.
Кусай, кусай калиту,
Але не засмійся,
Йди до неї,
Кусай її,
І назад не вертайся,
А як вдасться вдало відкусити,
Пару сподівайся.
(Ще кусають).
Петро. Хлопці, гайда збитки робити.
Хлопці. Пішли. На добраніч, тітонько!
Мати. На добраніч! А вареники? (Пригощає).
(Хлопці виходять. Роман залишається).
Роман. Дякую, тітонько! Дуже смачні у вас пироги! Мабуть, Галя пекла?
Мати. Та всі дівчата допомагали. Ну як, дівчата, вареники?
(Дівчата знаходять предмети у варениках).
1-а дівчина. О, мій суджений буде, мабуть... (За предметами здогадуються). 2-а дівчина. А мій...
3-я дівчина. А мій...
(Мати порається біля столу, печі).
1-а дівчина. Скоро, дівчата, Миколая. От цікаво, що він мені принесе, бо торік сиру бараболю знайшла і часник.
2-а дівчина. А я — цибулю.
Мати. Треба було б колядок трохи вивчити!
Дівчата. Треба.
(Пісня «Добрий вечір тобі, пане господарю». Дівчата й хлопці виходять).
Дівчата і хлопці. Дякуємо, тітонько!Вже й час додому йти.
1-а, 2-а дівчата. Проведи нас, Галю.
Дівчата і хлопці. На добраніч!
Галя. Мамо, я зараз.
Ромка. На добраніч вам (виходить з Галею).
Мати. На добраніч!
Хлопці.От поволі затихають наші вечорниці.
Не забудьте, ви дороги, у наші світлиці.
Хай любов і щире слово душу вам зігріє.
Пам'ятайте вечорниці в ніч на Андрія.
Дівчата і хлопці. Запам'ятаємо. (Всі сідають у залі. Ведучі йдуть на сцену).
1-й ведучий. Ну от і закінчилися наші вечорниці. Добре, що діти наші повертаються до минулого.
2-й ведучий. Рідними їм будуть батьківські пороги, і люди, і пам'ять. У людині повинно щось жити високе і світле.
3-й ведучий. На всі світи й віки ти озирнись,
Де слово перше вимовив колись,
Де пісня мамина і пестила, і гріла,
Ввійшла життям у душу і у тіло.
Живила серце соком на порозі,
Водою й хлібом з житньої зорі.
1-й ведучий. Не дай же їм сліпим метеоритом
Хай ще гарячим пролетіть над світом,
Не дай умерти серед нас, живих.
Хоч скільки б там не обсідало лихо,
Не дай забутися, з якого роду,
З якого кореня у світі почалися.
Боже, великий, єдиний! Нашу Україну храни.
Волі і світу промінням Ти її осіни.
Світлом науки і знання Нас усіх просвіти.
В чистій любові до краю Ти нас, Боже, зрости!
( Звучить пісня « І у вас, і в нас – хай буде гаразд»
|