Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку землі, солов`їна пісне! Ти прекрасне, але найбільше твоя багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий. Україна… Рідний край… Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.  Узимку, коли завершувалися роботи частішали дівочі та парубочі гуляння. Це було 13 грудня і вважається днем пам`яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа!» Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

Так з року в рів уже стало доброю традицією у Острівському НВК проводити Андріївські вечорниці. Школярі мали можливість повеселитися, поспівати українських народних пісень, потанцювати, дівчатка – поворожити, а хлопці, звісно, вкусити Калиту, а ігри та  забави нагадали молодість батькам, бабусям та дідусям.

  Усі учасники та гості свята посмакували варениками, пампушками, пиріжками та паляницею з маком.

Вчитель математики

Хміль Л. В.